...Вона блює і співає

Михайло Слободін: ​Хата, вишні і джмелі, або Тиха ідея  // Стаття надається з суттєвими скороченнями. Текст цілком — за посиланням. Дуже слушно пише автор.

Перша світова війна, яка коштувала людству приблизно 30 мільйонів людських життів, закінчилася підписанням Версальського мирного договору у червні 1919 року. Вперше за історію людства держави-переможці вирішили судити ініціатора загарбницької війни, канцлера Вільгельма ІІ Гогенцоллерна, за порушення норм міжнародної моралі, під якими розуміли невиконання мирних договорів.

Так, в статті 227 Версальського договору сторони зазначили:

«Союзні держави, об’єднавшись, пред'являють Вільгельму II Гогенцоллерну, колишньому Німецькому Імператору, публічне звинувачення у вищій образі міжнародної моралі і священної сили договорів.

Спеціальний суд буде створений, щоб судити обвинуваченого, забезпечивши йому суттєві гарантії права захисту.

Він буде складатися з п'яти суддів, призначених кожною з п'яти наступних держав, а саме: Сполученими Штатами Америки, Великобританією, Францією, Італією і Японією.

Суд буде судити за мотивами, викликаним вищими принципами міжнародної політики, і в турботі про забезпечення поваги до урочистих обов'язків і міжнародних зобов'язань, а також до міжнародної моралі. Йому належить визначити покарання, яке за його судженням має бути застосовано.

Союзні і об'єднавшись держави звернуться до Уряду Нідерландів з проханням про видачу колишнього Імператора в їх руки для того, щоб він був засуджений».

Легко побачити, що мова про мільйони погублених війною людей в звинуваченні не йшла.
Вбивство людей на війні не визнавалося злочином, а вважалося прикрим супутнім ефектом реалізації державою своєї політики, в тому числі права оголошувати війну.

Все кардинально змінилося після закінчення Другої світової війни. Не знаю, що стало тому причиною – колосальна кількість жертв, жорстокість цієї війни, або все це разом, але вперше в історії людства ініціатори Другої світової війни були засуджені як винуватці порушення природних прав людини.

Так, звинувачення було сформульовано наступним чином:

«Всі обвинувачені спільно з іншими особами протягом декількох років, що передують 8 травня 1945 року, були керівниками, організаторами, підбурювачами і співучасниками створення та здійснення загального плану або змови для здійснення злочинів проти миру, військових злочинів і злочинів проти людяності, як вони визначаються в статуті даного Трибуналу, і відповідно до положення Статуту несуть індивідуальну відповідальність за свої власні дії і за всі дії, вчинені будь-якою особою для здійснення такого плану або змови.

Загальний план або змова включав вчинення злочинів проти миру, що виразилося в тому, що підсудні планували, готували і вели агресивні війни, які були також війнами, що порушують міжнародні договори, угоди і зобов'язання.

У своєму розвитку загальний план або змова охоплював військові злочини, які виражалися в тому, що обвинувачені намічали і здійснювали нелюдські війни проти країн і народів, порушуючи всі правила і звичаї ведення війни, систематично застосовуючи такі способи, як вбивства, звіряче поводження, посилка на рабську працю цивільного населення окупованих територій, вбивства, звіряче поводження з військовополоненими і особами, які перебувають у плаванні у відкритому морі, взяття і вбивства заручників, пограбування суспільної і приватної власності, безглузде руйнування великих і малих міст і сіл та невиправдане військовою необхідністю спустошення.

Загальним планом або змовою передбачалися, а підсудними пропонувалися до виконання такі засоби, як вбивства, винищування, звернення в рабство та інші нелюдські акти як в Німеччині, так і на окупованих територіях, вчинені до і під час війни проти цивільного населення, переслідування за політичними, расовими і релігійними мотивами на виконання плану з підготовки та здійснення беззаконних або агресивних воєн. Багато з таких дій були здійснені в порушення внутрішніх законів відповідних країн».

З цього звинувачення випливає декілька вкрай важливих речей.

По-перше, легітимну політичну владу держави вперше судили як звичайну кримінальну банду, яка несе відповідальність як за злочинну змову, так і за дії виконавців, які безпосередньо вчинювали злочини.

По-друге, вбивство на війні та інші порушення природних прав людини в ході війни вперше були визнані кримінальними злочинами, за які ініціатори загарбницької війни повинні нести кримінальну відповідальність без огляду на право держави щодо оголошення війни, проведення власної державної або військової політики тощо.

По-третє, тим самим був винесений вирок розповсюдженій позиції верховенства державних інтересів або «інтересів нації» над природними правами людини.

Наступні події показали, що вирок Нюрнберзького трибуналу не був політичною, кон’юнктурною подією, а дійсно ознаменував новий етап в історії людства.

Після закінчення Трибуналу в Німеччині розпочалася процедура, яка увійшла в історію під назвою «денацифікація» або люстрація.

Ці люди були засуджені за підтримку легітимної державної влади і виконання законів держави.

Повторюю ще раз, це важливо: люди були покарані (страчені, позбавлені волі та майна, звільнені без права зайняття посад) за підтримку легітимної державної влади і виконання законів держави, які мають обов’язкову силу.

Ці події безповоротно змінили світ.

---

Оглянемося навкруги.

Історичні держави «старої Європи» - яка їх національна ідея? За що готовий віддати життя пересічний громадянин Франції, Італії, Іспанії, Португалії та інших держав?

І поставимо питання ширше – які національні цінності буде захищати громадянин США, або Австралії, або Великобританії?

Аналіз підкаже просту відповідь: в суспільствах, де забезпечені права людини, де економіка, освіта та державне управляння дозволяють кожній людини реалізувати свій потенціал, ідеологія завжди посідає другорядне місце.

Цінностями людини в здоровому та благополучному суспільстві є хороша робота, особиста безпека, благополуччя сім’ї, цікавий відпочинок, спорт, секс і доступні розваги.

В такій державі діє суспільний договір, за умовами якого держава гарантує людині можливість реалізації його інтересів і гарантований захист природніх прав, а людина дотримується законів, сплачує податки, приймає участь у соціальних програмах тощо.

Здорова національна ідея, ідея продуктивного суспільного договору, в силу свого змісту не потребує примусової інтродукції, не потребує лозунгів з мегафону і факельної ходи, не потребує сепарації патріотів від непатріотів, тому що бути непатріотом в державі продуктивного соціального договору дуже складно, бо алогічно. Можна сказати, що національна ідея в благополучних державах є тихою.

Саме така національна ідея відрізняє Україну від районів ОРДЛО і Росії та інших «обраних народів», оскільки ми бажаємо жити добре, а вони бажають мати свій сакральний шлях обраного народу. Ми хочемо стати щасливими, а вони хочуть стати кращими за рахунок оголошення всіх інших людьми другого сорту.

В нас є ідея.

Ми переможемо.