Джерело, via:
В 1963 році, у першій в житті публікації віршів у знаменитому московському журналі “Новый мир” (№3) талановитий поет, що передчасно помер у 22-річному віці, тоді ще школяр, Леонід Кісельов написав: За долгую историю России - Ни одного хорошего царя.

Проти вірша школяра публічно виступив партійний “літєратуровед”, член-кореспондент АН СССР Д. Благой. Він твердив, що і сам Петро і пам’ятник йому - святині і виступати проти них юному поетові негарно. У відповідь на це повчання Д. Благого, Леонід Кісельов тоді ж таки у 1963 році, написав  самопародію. Цю самопародію цензура наважилася дозволити до друку аж... у червні 1991 року.

Цари

Цари (Для Д. Благого)

Еще мальчишкой удивлялся дико: Раз все цари плохие, почему Царя Петра зовем Петром Великим И в Ленинграде памятник ему? Зачем он нам, державный этот конник? Взорвать бы, чтоб копыта - в небеса! Шевченко, говорят, “односторонне Отнесся”... Нет, он правильно писал: “Це той “первий”, що розпинав Нашу Україну...” Не Петр, а те голодные, босые В болото основали Петроград. За долгую историю России - Ни одного хорошего царя.

Еще мальчишкой удивлялся дико, Как людям непонятно, почему Царя Петра зовем “Петром Великим” И в Ленинграде памятник ему? Он нужен нам, державный этот конник, Копыта устремивший в небеса. Шевченко подошел односторонне. Он, сволочь, все неправильно писал: “Це той “первий ‘’, що розпинав Нашу Україну...’’ И Петр, и те голодные, простые В одном строю к единой цели шли. За долгую историю России Были и хорошие цари.